Це Влада Гонгало. Влада - дівчина з глибоким поглядом. А ще вона пише вірші, грає на гітарі і вважає, що мистецтво вимагає божевілля.
Читайте її інтерв'ю далі.
1. Владо, як давно ти пишеш вірші?
Пишу досить давно, ще з дитинства. Проте, раніше це були лише забавки у вигляді невеличких віршиків про котиків, собачок, про квіточки і дерева. Серйозно сприймати поезію почала всього лише у 16-17 років, коли та стала по-справжньому «виливатися» з моєї душі і лягати на папір невеличкими рядками про щось серйозне і вічне.
2. Ти використовуєш творчі псевдоніми?
Так, колись у мене їх було кілька. А зараз маю стабільний – Влада Грушицька.
3. Поділись своїм досвідом про те як видрукувати власну збірку (скільки часу пішло на впорядкування збірки, чим ти керувалась при відборі віршів для першої збірки тощо)
В моєму випадку, «підштовхнули» мене на такий крок батьки, і якби не вони, чесно кажучи, збірки, мабуть, не існувало. Підхопивши ініціативу, я почала серйозно працювати і приблизно через півтора-два роки «Квартирник для думок» побачив світ. Допомагали мені і батьки, і сестричка, і найближчі друзі. За допомогою я зверталася також і до поетеси Людмили Рудківської, котра стала моїм творчим наставником і рецензентом збірки. Маючи досвід роботи над власною збіркою, можу сказати одне: головне – мати бажання і не боятися йти вперед, досягати нових висот, перевершувати себе самого, адже, саме таким чином ми формуємо свою особистість.
4. Розкажи, хто займався технічною стороною збірки (верстка, дизайн)?
Дуже багато в чому мені допомогли працівники видавничого центру при «Острозькій академії». Зокрема, величезний внесок у цю справу зробила Надійка Ходак, котра працювала над дизайном і художнім оформленням обкладинки. Красивим доповненням до збірки стали малюнки моєї сестрички Віки та Валерії Татарчук.
5. Знаю, що ти маєш групу в соціальній мережі, де розміщуєш свої вірші, а ще десь пробувала друкуватись?
Друкувалась поки що лише в університетській газеті, але думаю, що ще все попереду. Крім того, розміщую власні вірші на сайтах, де поети з інших міст та різного віку можуть читати, оцінювати і коментувати мої творчі доробки. Але в основному, розміщую вірші у соціальних мережах, де більшість моїх однолітків можуть ознайомитись із моєю поезією.
Фото з презентації збірки |
6. Відчувається, що кожен твій рядок йде від серця і душі, тому, певно, це дуже особисте. Та все ж ти наважилась розповісти світу про себе. Щоб ти порадила людям для того, щоб подолати свій страх ?
Багато чого залежить від самої людини. Я із тих, хто не любить мовчати. Коли я говорила про якісь пережиті мною відчуття і емоції, я розраховувала, що хтось послухає і не буде робити подібних помилок, чи подумає про щось досить серйозне. Тому тут не настільки бажання розповісти про себе, як поділитися досвідом, думками і т.д. А людям, котрі бояться розповісти про свою проблему подібним способом (поезією, піснями, картинами, фотографіями), але дуже хочуть, раджу просто подолати той бар’єр і хоча б спробувати. Я впевнена, що знайдуться ті, хто зрозуміє і навіть позитивно оцінить.
Життя - воно, по суті, божевільне,
Повір, тебе ніщо не омине.
Ганятися за щастям не потрібно -
Воно тебе саме наздожене.
© Влада Грушицька
7. Владо, окрім віршів ти маєш ще й інші таланти, розкажи про них.
Дуже люблю співати! Мабуть, вокал означає для мене щось більше ніж, поезія. Батьки вже звикли до того, як я щовихідних зачиняюся у власній кімнаті і співаю на всю горлянку улюблені пісні. Обожнюю гру на гітарі і фортепіано, намагаюсь поєднувати ці два інструменти шляхом запису різних мелодій. Фотографувала, проте зараз не маю технічного забезпечення для продовження улюбленої справи. Можливо, маю талант до танцю, але ніяк не розвивала його з дитинства :)
Скоріше всього випущу нову книгу з прозовими творами або музичний альбом, бо зараз в основному працюю над прозою і новими піснями, але не заперечую той факт, що коли-небудь побачить світ і друга збірка віршів.
9. Традиційне питання: що робити, якщо муза до тебе не приходить?
Просто дочекатися її. Вона не зникає просто так. Проходить певний час і вона повертається. Думаю, музі теж час від часу потрібні відпустки :)
10. Як би ти себе описала незнайомій людині в 3-х реченнях?
Я проста, тому теж дуже люблю простих людей з почуттям гумору, приємним обличчям і невимушеною посмішкою. Люблю життя, не дивлячись на усі негаразди й труднощі. А ще я величезна мрійниця і вірю в дива.
Дякую Владі за відвертість! Творчих успіхів та злетів!
Немає коментарів:
Дописати коментар