-feeling Lviv-

Слухати музику вуличної скрипачки, підспівувати "Червону руту" разом з незнайомцями, слухати звук органної музики в храмі та благословенну тишу молитов...

Смакувати львівським сирником та цукерками, вдихати запах кави та аромат свіжоспеченого хліба із місцевої пекарні...

Ловити останні промені сонця в тісних вуличках, а потім бачити вже інше місто - в нічних барвах...

Зачаровуватись затишком кав'ярень та спостерігати красу міста з висоти будинку...
А ще побувати в львівських схованках. По-іншому не назвеш такі заклади: тисячу раз проходила повз тієї вулички і ні разу не помічала:)

Відчуття, яке привозиш зі Львова з собою в рюкзаку важко описати, проте я знайшла йому назву - feeling Lviv. Кожна поїздка до міста відкриває його нову сторону. Львів як старий друг: щоразу приходиш до нього в гості, і здається вже нічим він тебе не здивує, але ні! Він всеодно відкриє і покаже щось цікаве, вгостить запашним напоєм і традиційними смаколиками.

До Львова треба їхати за натхненням і силами, так я і зробила...

Сокаль-Львів

Невеличка екскурсія Сокалем - містом на березі Бугу.

Церква св. Апостолів Петра і Павла була побудована протягом 1904-1909 рр. в стилі французького класицизму. Автор проекту — відомий львівський архітектор Василь Нагірний.
Металеві конструкції для бань проектував Ян Богуцький, а кам’яна підлога виконана краківською фірмою «Каден».Скульптури апостолів Петра і Павла в нішах фасаду виконав скульптор Григорій Кузневич у 1904-1909 рр.
У 1933 р. внутрішні розписи церкви закінчували Михайло Осіньчук та Павло Ковжун, а мистець з Перемишля Володимир Іванюх намалював двоярусний іконостас. 
В радянські часи церква діяла як православна. Зараз це греко-католицький храм.

Історія України. Євромайдан (частина 1)

 Вперше я потрапила на Євромайдан 17 грудня минулого року. Скільки натхненних та готових йти до перемоги людей я ще ніколи не бачила. Центр столиці перетворився на маленьке містечко з власними медичною допомогою, обороною, університетом, кухнею... На майдані звучать пісні, жарти, молитви за Україну - все аби підняти дух майданівців. Тоді це справді була єврореволюція і ніхто навіть не здогадувався, що приблизно через 2 місяці центральні вулиці Києва вкриються кров'ю тепер вже Героїв України... 

-Палац графів Шенборнів-

Цей палац був побудований графом Ервіном Фрідріхом Шенборн-Бухгаймом у 1890—1895 роках. Коло палацу був розбитий чудовий сад-дендрарій (нині Парк санаторію «Карпати») із декоративним озером у центрі. Висаджені рідкісні породи дерев - самшит, катальпа, сосна Веймута, канадська ялина, японська вишня (сакура), рожевий бук, італійська глиниця; чагарників — дойція, гортензія тощо. Сам мисливський замок побудований у неоромантичному стилі, що поєднує романські та готичні мотиви. Оригінальність палацу ще й у тому, що він має 365 вікон (кількість днів у році), 52 димоходи (кількість тижнів у році) і 12 входів (12 місяців).
   Замок прикрашений багатим декором (барельєфи, флюгери, вітражі) на тему родової геральдики графів Шенборнів; діє баштовий годинник з курантами. У палацовому парку встановлені закладний пам'ятний знак (з написом угорською мовою) і дві скульптурні композиції - «Олень» і «Ведмедиця з ведмежатком». Обриси викопаного наприкінці XIX століття ставка (за задумом власника парку) умовно відтворюють карту Австро-Угорської імперії.
   Наприкінці XIX століття зображення замку-палацу виступало на громадській печатці сусіднього містечка Чинадійово (Сент-Міклош).
   1945 року земля та маєтки були націоналізовані, а мисливський замок Шенборнів став санаторієм «Карпати». Частина інтер'єру палацу (меблі, інші коштовні речі) передана до фондів Ужгородського краєзнавчого музею.

Сувенірний ринок відразу біля замку

Замок у Золочеві

 Золочівський замок збудований у першій третині 17 ст., як оборонна фортеця. В`їздова вежа, Китайський палац, великий житловий палац творять прекрасну ренесансну гармонію. Впродовж віків замок - фортеця, королівська резиденція, панська садиба, тюрма, навчальний заклад. Нині Золочівський замок - музей-заповідник, відділення Львівської картинної галереї.

    У першій половині 17 ст. в Золочеві на місці старого дерев’яного замку було збудовано новий, який оточували потужні земляні вали, обкладені каменем, з бастіонами на кутах та  pови з водою. Замок збудований за проектом невідомого італійського архітектора на ко шти Якуба Собєського у 1634 році як оборонна фортеця. У дворі замку є два палаци. Більший з них має назву Великого палацу, а навпроти виїзної вежі знаходиться Китайський палацик - унікальна пам’ятка архітектури. Таких палациків налічується лише три в Європі (Сан-Сусі, Петергоф, Золочів).

   Розміщений на невисокому пагорбі в заплаві двох річок, Золочівський замок свого часу слугував як для оборони, так і для житла. У 1634-1636 роках за проектом невідомого архітектора його спорудив Яків Собеський, батько Яна Собеського - короля Польщі. У 1686 році на замовлення короля Яна ІІІ Собєського замок був оновлений і оздоблений творами мистецтва.
   У другій половині XVII століть Золочівський замок неодноразово зазнавав козацьких, татарських, турецьких нападів та облог. Від багатого спадку замку у 1801 році залишилося небагато, серйозних втрат та руйнувань він зазнав і в ХХ столітті: у замку кілька разів змінювались власники, поки він не став власністю держави.
   Одним із найцікавіших експонатів у Золочівському замку є камені з зашифрованими написами. Написи, датовані кінцем XIV-початком XV століття, поки що не відчитані. Камені привезли у 2000 році з околиці Золочева — села Новосілки. Припускають, що написи могли бути зроблені тамплієрами, яким також міг належати замок, руїни якого збереглися в околицях Новосілок.

Цікаві факти:

• У Золочівському замку була створена перша система каналізації, яка збереглася до наших днів.
• Всі вали навколо замку насипані вручну.

Ян Собєскі та його дружина Марія Казимира мали в своїй резиденції окремі кімнати. Вікна з покоїв пані виходили на зовнішній бік фортеці, де була охорона, бо саме з цього боку в стіні було зроблено потайні сходи до скарбниці, багатої на коштовності та золоті монети. А ключі від скарбниці носила при собі саме пані.








Інтер'єри палацу 

Ну як же не сфотографуватись в дзеркалі,
біля якого чепурилася дружина
 польского короля!