Слухати музику вуличної скрипачки, підспівувати "Червону руту" разом з незнайомцями, слухати звук органної музики в храмі та благословенну тишу молитов...
Смакувати львівським сирником та цукерками, вдихати запах кави та аромат свіжоспеченого хліба із місцевої пекарні...
Ловити останні промені сонця в тісних вуличках, а потім бачити вже інше місто - в нічних барвах...
Зачаровуватись затишком кав'ярень та спостерігати красу міста з висоти будинку...
А ще побувати в львівських схованках. По-іншому не назвеш такі заклади: тисячу раз проходила повз тієї вулички і ні разу не помічала:)
Відчуття, яке привозиш зі Львова з собою в рюкзаку важко описати, проте я знайшла йому назву - feeling Lviv. Кожна поїздка до міста відкриває його нову сторону. Львів як старий друг: щоразу приходиш до нього в гості, і здається вже нічим він тебе не здивує, але ні! Він всеодно відкриє і покаже щось цікаве, вгостить запашним напоєм і традиційними смаколиками.
До Львова треба їхати за натхненням і силами, так я і зробила...
Немає коментарів:
Дописати коментар