неділя, 12 вересня 2010 р.

Сповідь Желткова (твір)


Мій міні твір-враження від листа-сповіді Желткова з повісті "Гранатовий браслет" Купріна.
Життя - гра, і кожний з нас зобов’язаний відіграти свою роль, встигнути це зробити за такий короткий проміжок часу, встигнути стати позитивним або негативним героєм... За таким принципом і жив Желтков- один з головних героїв повісті Купріна "Гранатовий браслет". ВІн вважає своєю долею любити безумно, але сумирно. Усвідомлюючи свою приреченість страждати від нещасного кохання, Желтков пише: “Подумайте, що мені потрібно було робити? Утекти в інше місто? Однаково серце було б завжди біля Вас, біля Ваших ніг, щомить дня заповнена Вами, думкою -про Вас, мріями про Вас… солодким маренням”. Та герой Купріна щасливий, він іде з життя без скарг і докорів, задоволений тим, "...що Богу було завгодно послати як велике щастя кохання..." до княгині Віри.

Розуміючи, що порушує душевний спокій коханої, Желтков у передсмертному листі вибачається за свої почуття і бажає коханій "...щастя, і нехай ніщо тимчасове і життєве не турбує Вашу прекрасну душу..."-пише він.

І навіть дивлячись в очі смерті, закоханий герой як молитву промовляє "Нехай святиться ім'я твоє" - ще одне підтвердження безкорисливого і самовідданого кохання маленької людини.

Читайте также:
Читать в Яндекс.ПодпискахAdd to iGoogle

Немає коментарів:

Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...