Любов Забашта „Моди”.
Є моди на зачіски,
На гострі носки в черевиках,
На декольте на сукні
І на короткі штанці,
На плечі – вузенькі і широкі,
На вуха – малі й великі,
І навіть на форму браслета
На ніжній дівочій руці.
І ми, незалежні. Зайняті завжди ділом,
Хоч пізно, а все ж плетемося у моди тієї в хвості.
Так тільки, правду кажучи, я б дуже хотіла,
Щоб стали навік панівнише моди в житті:
Моди на світлі душі,
На прямоту, на сердечність,
На людяність, на гуманність.
На серце, повне щедрот...
А ще, скажімо, мода
На щиру людську бентежність,
На вічний дух непокори
До скритих лакуз і підлот.
Людино, друже мій!
Одне ти мусиш знати:
Незнані вміння у тобі таяться,
Безмірні сили просяться на світ.
Не дай! Не дай себе ти затоптати,
Бо ти родивсь, щоб виконать своє,
Лише тобі призначене завдання!
Ще рідний край чекає твого внеску,
Ще твій народ чекає на твій цвіт,
Бо ще не знайдено усіх любові слів,
І ще не всі написані вірші,
І ще не всі проспівано пісні.
Не створені ще всі картини і скульптури,
Не всі будови зведено до зір,
Не всю неправду знищено на світі,
Не все на світі зроблено добро.
Василь Симоненко
Такий собі вірш про сенс життя, написаний сучасником.
Плакати, сміятися, любити,
Обіймати думами світи,
Перелити душу свою в діти
І зорею в небо одійти.
М. Луків
Ось кольоровий вірш,автора якого я на жаль не знаю:-((
Чорнило Фауста
Життя вкрито фарбами…
Чорними, білими,
Яскравими – рідше,
Та трохи тускнілими,
Бо, життя, кажуть, стало швидшим.
Все буває у житті…
Люди сумні, фарби не ті.
Усяк буває…
Коли нас колір не задовольняє, -
Що робим ми?
Звісно, шукаєм!
У пошуках кольору, емоцій,
Щастя для себе,
Суть часто втрачаєм.
Наче, живемо і любимо -
Але, якось усе моногамно,
Кольору нема у чварах, бійках,
Театр кольору долі лицедійки
Вона давно все зміряла…
До останньої краплинки.
Так твориться полотно життєвих історій…
Повний пафосу, сарказму, алегорій.
А де ж колір?
Як усе це розуміти?
Коли ти можеш плакати, сміятися, любити,
Колір – мить, якою варто дорожити.
Скажіть собі: “ Спинись-но, мить, негайно! ”
Відсьогодні заживу я – файно!
Вірш-фантазія, теж не знаю чий:-)
Якби я був президентом,
щоб змінити зміг в країні?
Став би я відомим брендом?
Їздив на крутій машині?
Мабуть ні. А що зробив би?
Сяду, трохи поміркую...
Безробіття переміг би,
всіх голодних нагодую.
Стати хоч би на хвилинку,
зміг би я тоді віддати,
всім бездомним по будинку,
щоб змогли відпочивати.
Мир і спокій щоб в державі,
панували неодмінно.
Батьківщина була в славі,
а ми вчились на відмінно.
Школи збудував красиві,
і садочки звів одразу,
діти щоб були щасливі,
мали маму з татом разом.
І про рідну буду дбати -
відновлю, відремонтую,
щоб пишалась мною мати,
все зроблю я, не жартую!
